Вівторок, 27 Лютого, 2024

Якими були трамваї у місті Лідс? 

Протягом XIX століття у великих англійських містах поступово розвивалися системи громадського транспорту та їх сполучення. Одні з перших транспортних засобів були досить незвичними, бо мали нетрадиційний вигляд, були громіздкими та без гумових шин. Першою рушійною силою були коні, проте найкраще їздили трамваї зі сталевими колесами, які курсували по металевих рейках. Розвиток громадського транспорту в місті Лідс мав цікаву історію. Далі на leeds-future.

Перші кінні трамваї в Лідсі

Лідс – це місто, яке швидко розбудовувалося та не відставало у розвитку від інших великих населених пунктів у Великій Британії. Проте жодні громадські ініціативи та покращення не мали більшого впливу на місто, ніж запуск кінних трамваїв у одному з міст Західного Йоркширу. У 1871 році відповідно до парламентського наказу, який дозволив компанії Leeds Tramways Company прокладати трамваї на вулицях міста.

16 вересня 1871 року було відкрито перший маршрут для кінних вагонів від центру міста до готелю Woodman Inn в Headingley. Трохи згодом відкрили інші трамвайні маршрути на York Road, Meanwood, Hunslet and Wortley. Завдяки побудованим додатковим маршрутам і поступовому розширенню сполучення, загальна довжина мережі зросла понад 14 миль (22,5 км). Навпроти St Chad’s Church в Headingley було побудовано новий трамвайний навіс зі стайнею для 124 коней.

Найперші трамваї були одноповерховими транспортними засобами, але пізніше були придбані двоповерхові трамваї, які також експлуатувалися компанією Leeds Tramways Company.

Трамваї з паровими двигунами

У жовтні 1877 року трамвайна компанія почала експериментальне обслуговування парових транспортних засобів. Починаючи з червня 1880 року двоповерхові трамваї почали тягнути парові двигуни, які були побудовані на південній околиці Лідса, в Hanslet. До того ж тогочасний уряд надав розпорядження, яке дозволило місцевим органам влади керувати локальним транспортом. Через два роки трамваї з паровими двигунами з’явилися і в Headingley. 

Також парові двигуни були розроблені на підприємстві Томаса Гріна та ливарному заводі Джеймса Кікстона. Томас Грін розпочав будівництво трамвайних локомотивів у 1882 році. Спочатку ці локомотиви створювалися за проєктом Вільяма Вілкінсона. На відміну від інших двигунів парових трамваїв, тут не було конденсаційного обладнання. Згодом компанія Thomas Green & Son, Ltd. розпочали розробку власного парового трамвая. У 1885 році їм вдалося розробити конструкцію з використанням горизонтального котла, похилих циліндрів і клапанного механізму Joy. Трамвайні двигуни Green’s стали одними з лідерів на ринку. Тринадцять трамвайних локомотивів було побудовано на замовлення Leeds Tramways Company (LTC).

Kitson and Company виготовили понад триста парових трамвайних локомотивів, більшість з яких пройшли випробування на лініях компанії  Leeds Tramways Company, а сімнадцять з них входили до власного трамвайного парку LTC.

Проте трамваї з паровими двигунами були не дуже успішними та досить часто вони були ненадійними. Оскільки важкі двигуни завдавали значної шкоди легким рейкам, а на горбистих маршрутах виникали проблеми, адже трамваї ковзали вниз по схилу, коли рейки були слизькими після дощу. Також були встановлені жорсткі правила, якими керувались при використанні даного виду транспорту. У переліку були обмеження щодо кількості диму та пари, які можуть виходити. Саме тому більшість парових трамваїв були оснащені конденсаторами, які охолоджували відпрацьовану пару та повертали її назад у відсік для води. Таке додаткове обладнання додавало ваги транспорту, що посилювало вже наявні проблеми. У той час фактичні проблеми не були вирішені, саме тому на кількох маршрутах парові трамваї знову були замінені кінними, а згодом – електричними трамваями.

Електричні трамваї

Місто Лідс стало першим у Європі, де в 1891 році було запроваджено електросполучення. Саме тут було представлено першу європейську надземну електричну станцію Roundhay Electric Tramway наприкінці жовтня 1891 року. Проте офіційно її відкрили для пасажирів лише наступного місяця. Трамвайна лінія належала Leeds Corporation.

Спочатку компанія експериментувала на окремих частинах двох кінних маршрутів: від  Roundhay Road до Sheepscar та від Beckett Street, Harehills  і до Roundhay Park (Oakwood). Ці напрямки були відкриті у два етапи, а перші муніципальні електричні трамваї курсували від Roundhay (Canal Gardens) до Kirkstall Abbey через Briggate і Boar Lane. У 1927 році кількість муніципальних трамваїв у Великій Британії досягла історичного максимуму. 

На початку 1933 року в місті Лідс вперше було запроваджено новий трамвай, який був представлений на маршруті  Middleton. Цей трамвай, відомий як «Middleton Bogies», вміщував 70 пасажирів та мав покращений рівень комфорту для пасажирів. Дані трамваї стали чи не найкращими, які коли-небудь сконструювали у Великій Британії.

Відтоді трамваї в Лідсі перевозили велику кількість пасажирів за дешевими тарифами, які залишалися незмінними між 1928 і 1944 роками. Ця політика була дуже успішною, адже щорічно понад 200 мільйонів громадян скористалися даним видом транспорту.

Закриття трамвайного сполучення

До початку 1927 року кількість муніципальних трамваїв у Великій Британії досягла історичного максимуму. Проте вже взимку 1931 року почали з’являтися повідомлення, що трамваї стали застарілими та досить небезпечними, спричиняють затори й не потрібні в багатьох місцях. Хоч після 1945 року було заплановано кілька значних розширень трамвайних ліній і деякі з них навіть були відкриті.

Післявоєнне життя внесло свої корективи, місцеві ради більшості міст заявили, що трамваї стали надто дорогими в обслуговуванні, а нові транспортні засоби важко придбати, та і вартість їх була значно вищою, порівняно з ціною автобуса. До того ж  місцевих постачальників нових рейок майже не було, а придбати їх можливо було лиш в Німеччині. Поступово міські управителі почали закривали трамвайне сполучення, щоб не обтяжували своїх платників. У листопаді 1959 року трамвайну систему остаточно закрили через загальнонаціональну тенденцію до використання виключно автобусного громадського транспорту.

Навіть коли інші міста відмовилися від трамваїв у 1940-х роках, Лідс продовжував модернізувати свою систему. Два прототипи сучасних одноповерхових трамваїв (дещо подібних до тих, що використовуються в містах континентальної Європи) були побудовані на початку 1950-х років. Крім того, міська влада також придбала 90 уживаних трамваїв «Feltham» (1931 року) у London Transport.

Деякі  дослідники стверджують, що закриття трамвайного сполучення було досить непередбачуваним рішенням. Адже більшість трамвайних мереж пролягали по зарезервованих коліях, і вони не заважали системі інших доріг. У місті Лідс була одна з найбільших і найдосконаліших систем міського транспорту у Великій Британії, бо до її закриття розроблялися нові трамваї та відкривалися нові лінії. З 1980-х років жителі Лідса неодноразово намагалися повернути трамвай, але безрезультатно.

Декілька електричних трамваїв Лідса зберігаються в National Tram Museum в Crich, де вони відполіровані до блиску. Історичне транспортне товариство Лідса (The Leeds Transport Historical Society) є зареєстрованою благодійною організацією, яка займається збереженням історичних транспортних засобів, які курсували в місті. Товариству вдалося врятувати кілька транспортних засобів, які наразі виставлені в National Tram Museum. Деякі з них все ще діють, і відвідувачі можуть спробувати проїхати на них під час короткої подорожі парком.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.