Короткі яскраві сукні, високі підбори, підмальовані вії та червоні губи – щоденний образ молодих дівчат та жінок середнього віку. Представниці найдревнішої професії збиралися під вечір в промисловій зоні району Holbeck, який розташований на одній з околиць міста Лідс. На визначеній ділянці ці жінки надавали сексуальні послуги усім зацікавленим особам – містянам та численним туристам. Серед працівниць переважали англійки, хоча швидко конкуренцію їм почали складати польки та румунки.
Так, у Британії, бути проституткою не заборонено законом, хоча задоволення клієнтів, вимагання, сутенерство та управління борделем є злочинами. У більшості міст Великої Британії, включаючи Лідс, завжди існувала вулична проституція та пов’язані з нею проблеми. Вона досягла такого піку, що у Лідсі заснували перший квартал червоних ліхтарів, який запрацював на законних підставах, хоч і в пілотній версії.
Далі на leeds-future простежимо розвиток секс-індустрії у місті Лідс, що у Західному Йоркширі.
Початок секс-бізнесу на території міста
Лідс – одне з найперших міст у Великобританії, де секс-індустрія зародилася ще кілька століть тому. Публічні будинки та перший легальний квартал червоних ліхтарів існували саме тут. Найдавніші записи про квартал червоних ліхтарів у Лідсі стосуються ще 1800-х років, коли повідомлялося, що в центрі міста на Boar Lane і Briggate працювало кілька публічних будинків.
У матеріалі щотижневої газети «The Leeds Times» за 1837 рік згадується «сумнозвісний публічний будинок» біля церкви Святого Джеймса. Храм у центрі міста було знесено понад 100 років тому, а зараз на ньому розташована чудова гігантська будівля «Pinnacle» на Albion Street. На території, де зараз стоїть будівля, 200 років тому колись був один із найвідоміших публічних будинків міста. Хоча про цей публічний будинок відомо небагато, є припущення, що він став відомим як один з перших у своєму роді.
Але це було не єдине місце, де працювали повії. До 1839 року в Лідсі було приблизно 98 публічних будинків. У 1840 році ця кількість зросла до 175. У деяких джерелах зазначають, що 1225 повій працювали по всьому місту Лідс, зосереджуючи свою основну діяльність в «будинках поганої слави».
У 1858 році місцева поліція активно розпочала переслідування та заарештувала понад 35 секс-працівниць, які розважали клієнтів у найбільш масових громадських місцях. Хоч це був лиш невеликий відсоток, адже публічні будинки до того часу почали з’являтися на усій території міста. Templar Street, Lady Lane і Bridge Street згадувалися у звітах поліції протягом середини ХІХ століття.
До того ж повій часто також можна було зустріти в інших частинах центру міста, таких як – Park Lane, the Dark Arches, Swinegate і Whitehall Road. Згодом активна діяльність з надання сексуальних послуг зосередилася в нових будинках розпусти, здебільшого навколо районів Boar Lane і Briggate.
Такі популярні будинки розпусти в XX столітті
Протягом XX століття секс-індустрія поширилися далі, охопивши нові території у межах міста Лідс. У 1918 році у районі Harehills існував ошатний публічний будинок, активними відвідувачами якого були армійські офіцери. Проте одного дня до нього завітала поліція з обшуками, ознаменувавши початок боротьби з секс-індустрією, яка швидко набирала обертів.
Початок 1970-х років бурхливо розпочався у районі Chapeltown, адже тут створили новий квартал червоних ліхтарів у місті. У 1974 році про це писали журналісти щоденної вечірньої газети «Yorkshire Evening Post», зазначаючи що на головних вулицях енергійно працювало кілька десятків повій. У 1983 році офіцери поліції зафіксували 950 випадків проституції в районі Chapeltown, значно більше ніж у попередньому році.
У 1996 році в матеріалах британської газети «The Times» неодноразово зазначалося, що Chapeltown і Harehills були головними кварталами червоних ліхтарів у Лідсі, що викликало хвилі обурення та невдоволення у місцевого населення. Апогеєм стало збільшення повій на вулицях міста, тому в 2001 році місто сколихнули акції протесту. Активісти домоглися створення спеціального відділу для припинення незаконної діяльності повій і їх сутенерів.
Holbeck – офіційний квартал червоних ліхтарів міста Лідс
Місцеві протести в Chapeltown витіснили секс-індустрію до району Holbeck, який є найбільш відомим центром сексуальних втіх у сучасному Лідсі. У 2004 році на вулицях Holbeck працювало близько 170 працівниць найдавнішого ремесла у світі.
Через кілька років на території міста розпочалася активна діяльність по придушенню секс-бізнесу в інших районах міста, а саме в Armley та New Wortley. Досить часто поліція здійснювала рейди й в інших секретних публічних будинках у районі Kirkstall.
Так званий «керований підхід» до проституції був запропонований місцевими лідерами як спроба забезпечити безпечний притулок для секс-працівниць та сформувати єдину територію, де вони могли б працювати. Схему було запроваджено як 12-місячну пілотну програму ще в жовтні 2014 року партнерами з громадської безпеки «Safer Leeds» – групою, яка включає міську раду Лідса та поліцію Західного Йоркшира.
Правила, які встановила поліція Західного Йоркшира і міська рада Лідса, виглядали досить просто: жінки можуть займатися своєю професією в межах певної території з 20:00 до 6:00, не боячись бути арештованими. Клієнти мали змогу купувати сексуальні втіхи, якщо вони залишаються в межах зони. Район охоронявся поліцією, а фінансова служба забезпечувала презервативами, чаєм і підтримкою жінок, які займалися проституцією.
Підтримка «керованого підходу» коштувала платникам податків Лідса приблизно 300 000 фунтів стерлінгів на рік. За такий короткий період Holbeck, безсумнівно, став найбезпечнішим місцем для секс-працівників у Лідсі та чудовим прикладом прогресивного підходу до складної проблеми. Активісти та громадськість виступали проти, секс-працівниці натомість наголошували, що захисту від поліції не стали відчувати більше, а наркотиків та безладу на вулиці стало більше.
Попри неодноразову негативну реакцію з боку містян і політиків, міська рада Лідса та поліція Західного Йоркшира були непохитні. Вони вважали, що дана структура була найкращим шляхом, щоб врегулювати гостре питання з проституцією на вулицях міста. Неодноразово наголошуючи, що «керований підхід» не є кварталом червоних ліхтарів, оскільки він контролюється та підтримується різними організаціями, і має суворий ряд правил, яких повинні дотримуватися секс-працівники.
Цю схему остаточно закрили в червні 2021 року, бо невдалий експеримент викликав масштабне обурення місцевих жителів і активістів по всій країні. Містяни засуджували публічний секс серед білого дня, переслідування дівчат-підлітків, масове поширення наркотиків та бруд, який залишали після себе повії та їх клієнти. Відповідно до деталей справи, проституція та примус до сексу знову стали криміналізовані в цьому районі.
Жорстокі вбивства повій та жертви секс-торгівлі
Справа «Йоркширського Різника» вперше сколихнула місто наприкінці 1970-х років. Серійний вбивця Пітер Саткліфф жорстоко обійшовся з трьома секс-працівницями: Мерилін Мур, Емілі Джексон та Ірен Річардсон. Двом останнім пощастило найменше, їх знайшли вбитими неподалік від Roundhay Road. Мерилін Мур дивом вижила. Після цих трагічних подій поліція констатувала, що кількість повій у місті значно зменшилася. Проте після арешту Саткліффа в 1981 році, представниці найдавнішого ремесла знову повернулися в місто.
У грудні 2015 року сталося ще одне вбивство секс-працівниці Дарії Піонко, яка родом з Польщі. Дівчині було 23 роки, проживала в Лідсі зі своїм хлопцем і була секс-працівницею в районі Holbeck. Її нападника, Льюїса П’єра, швидко відшукали та ув’язнили на 22 роки.
Неодноразово в «кварталі червоних ліхтарів» було зафіксовано кілька жорстоких нападів, зґвалтувань та сексуальних насильств. Низка благодійних організацій виступає на захисті жінок, які потрапили в пастку наркотиків, легких грошей та постійної небезпеки. Щоразу наголошуючи на тому, що кожна жінка заслуговує на кращу роботу та щасливе життя.
